Сьогоднішнім гостем нашої редакції є депутат районної ради, голова фракції КМКС Степан ГАЛ. Розмова велася в тематичній площині депутатства та підтримки сільгоспвиробників.
– Степане Болтазаровичу, це Ваша перша каденція?
– Так, не дивлячись на те, що КМКС – єдина політична партія з часів існування незалежної України, яка постійно бере участь у виборах. З того часу цілий ряд партій відійшов в історичне минуле, а КМКС діє й донині, бо вона, на відміну від партій, створених олігархами задля їхніх інтересів, має випробувану часом ідеологію. Раніше політикою я взагалі не займався – натомість уже 26 років займаюся сільським господарством, вирощую овочі, а наразі працюю радником-консультантом у благодійному фонді «Про Агрікультура Карпатіка».
– Ви – один з активних депутатів, майже на кожній сесії порушуєте проблемні питання.
– Це наше пряме завдання. Для цього, власне, нам довірили і обрали виборці. На мою думку, депутат не може бути пасивним спостерігачем, коли йдеться про проблеми територіальних громад, які він представляє.
– Як Ви вважаєте, чи має депутат районної ради достатньо важелів, аби впливати на вирішення проблемних питань?
– Якщо пригадати першу сесію нинішнього скликання, тоді була озвучена така думка: в районній раді не повинно бути опозиції – всі депутати мають виступати «за» вирішення тих чи інших проблемних питань. Але якщо подивитися на зал, то відразу видно, яка фракція як голосує, як вирішує питання. Власне, депутати, які створили більшість, й несуть відповідальність за працездатність і дієвість районної ради. Решта їхніх колег, хоч і є меншістю, але завжди вказують на помилки, недоліки в роботі та альтернативні шляхи вирішення проблем. І, на жаль, був навіть такий випадок, коли при розгляді одного з питань порядку денного депутатам не надали можливості висловити свою думку, мовляв, «голосуємо без обговорення». Провладним партіям не завжди вдається гарантувати більшість голосів для прийняття рішень. Тож останнім часом почали прислухатися до наших думок. І неодноразово голоси депутатів фракції КМКС рятували ситуацію і забезпечували необхідну більшість при вирішенні важливих питань і належної роботи районної ради. Завдяки цьому вдалося досягнути певних результатів, наприклад, 100 тисяч гривень виділено на заміну вікон у Вербовецькій ЗОШ, кошти виділені також на завершення робіт у ДНЗ с. Дюла, на ремонт дороги в Карачині та Великій Паладі, на проведення поточного ремонту адмінбудинку Перехрестівської сільської ради.
– Степане Болтазаровичу, позаяк Ви причетні до благодійного фонду «Про Агрікультура Карпатіка», розкажіть, будь ласка, про його діяльність.
– Цей благодійний фонд створений задля того, щоб допомагати закарпатським угорцям-сільгоспвиробникам, людям, які хочуть жити і працювати тут, на батьківщині, а не шукати кращої долі на заробітках на чужині. Для їх підтримки розроблено різні програми. Однією з них є «Перший крок». Ця програма – для багатодітних сімей, причому переваги мають ті, діти яких відвідують угорськомовні навчальні заклади. Але люди завдяки їй отримують не кошти, а можливість створити сільське господарство. В основному (99%) просять сучасну велику теплицю, яку наш фонд їм надає. Відтак ми навчаємо їх господарювати, вирощувати в ній ті чи інші сільськогосподарські продукти. А через три роки, вже маючи певні прибутки, сільгоспвиробник може повернути вартість теплиці. Деякі люди просили допомогти в придбанні інструментів та обладнання для заняття бджільництвом, для вдосконалення своїх теплиць (зокрема, системи опалення). Програма «Перший крок» є успішною на Закарпатті, вже більше 100 сімей нашого краю (половина з них – із Виноградівського району) отримали допомогу.
Інша програма фонду – «Знання для всіх» передбачає проведення лекцій, конференцій та надання консультацій, а також публікації матеріалів у ЗМІ на тему вирощування сільгосппродукції (в основному овочів). Допомагаємо також у питанні їх реалізації, а також надаємо допомогу в написанні грантових проектів, навчаємо правильно створити бізнес-план. Наш фонд брав участь у розробці програми «Еган Еде», яка передбачає надання грантів, зокрема, для підтримки сільгоспвиробників. Для реалізації цієї програми на поточний рік Урядом Угорщини планується залучити 2 млрд. форинтів економічної допомоги. Подача заявок, пакету документів та грантових проектів здійснюється по 31 серпня. Тож бажаючим сільгоспвиробникам саме час попрацювати над своїм бізнес-планом. Довівши його рентабельність, у переможців гранту є шанс отримати 2 млн. форинтів грантових коштів. Документи можуть подаватися виключно фізичними особами-підприємцями, тобто, людина має бути зареєстрованою й офіційно здійснювати свою діяльність як юридична особа. Для того, щоб договір активізувався, людині потрібно засвідчити платіжним документом, що вона перерахувала на купівлю товару 20% суми, тоді вже програмою«Еган Еде» забезпечується решта 80%.
– А насамкінець розкажіть нашим читачам про «Хліб угорців» – акцію, до якої долучилися й закарпатські аграрії.
– 20 серпня угорці відзначають не тільки День Святого Іштвана – засновника Угорської держави, а й свято врожаю нового хліба. За традицією, започаткованою професором з м. Пейч (Угорщина) Ласло Корінеком, з усього Карпатського регіону, де компактно проживають угорці, збирається пшениця цьогорічного врожаю, відтак зерно символічно зсипається в дерев’яну діжу. А з борошна випікається «Хліб угорців», який символізує єднання та солідарність усіх угорців – як на Закарпатті, в Угорщині, так і в інших країнах світу. Залишки борошна надаються як благодійна допомога дитбудинкам, будинкам сімейного типу та релігійним навчальним закладам.
Цьогоріч символічно з’єднували зерно зі 108 населених пунктів Закарпаття. Така ж акція проводиться в Румунії, Словаччині, Хорватії, словом, скрізь, де проживає угорська спільнота.
Під час проведення акції «Хліб угорців» на Закарпатті з благодійною метою було зібрано 45 тонн зерна. Для мене, вербівчанина, приємно, що більше 10% зі всього закарпатського збіжжя надали аграрії з Вербовця (майже 5 тонн). Мета цієї глибоко символічної акції, яка втретє проводиться на Закарпатті – згуртувати людей навколо ідеї єдності нації.
Інтерв’ю взяла Ганна КОБАЛЬ
