Сформувавши депутатський корпус Виноградівської районної ради, після тривалих міжфракційних переговорів, заступником голови райради було обрано Адальберта Сверенка. Соратники високо оцінюють його професійні якості та освіченість. Адальберт Адальбертович закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка за спеціальністю «математик», а торік здобув другу вищу освіту – юридичну. Ми ж попросили його поділитися напрацюваннями та перспективами вирішення наболілих проблем району.
– Адальберте Адальбертовичу, Ви певний час працювали у Виноградівській райдержадміністрації, очолювали один із відділів. Чи стало попереднє місце роботи у нагоді, коли Вас обрали заступником голови райради.
– У районній державній адміністрації я працював з 1998 року. Якраз тоді адміністрацію комп’ютеризували, починав з програміста у відділі інформаційного забезпечення. Затим працював спеціалістом в управлінні економіки. Із створенням дозвільного центру, працював на посаді державного адміністратора, а також виконував обов’язки держреєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців. Через 6 років створили Центри надання адміністративних послуг, який я очолив. Такі центри набувають популярності. Нещодавно ми повернулися з наради при першому заступнику міністра регіонального розвитку В’ячеслава Негоди і він нам розповідав про нові ініціативи, зокрема зазначив, що Євросоюзом для України виділено близько 96 млн. євро на створення структур типу Цапів, як інноваційного інструменту взаємодії влади й громади. Коли я очолював ЦНАП, щодня до нас зверталося по 100-150 осіб. Безперечно, попередній трудовий шлях став мені у нагоді, адже робота у всіх тих відділах РДА – це неабиякий багаж знань. Неоціненим для мене є досвід роботи, набутий у ЦНАПі, оскільки щодня мав справу з документацією багатьох структурних підрозділів та служб служб та установ району: санепідемстанції, пожежної охорони, міграційної служби, земельних відносин та ін. Отож доводилося вивчати законодавство, що регулює надання адміністративних послуг вищезгаданих структур, аби надавати людям фахову консультацію.
– Що входить у Ваші обов’язки на цій посаді? Які вагомі для району проблеми вирішуєте?
– У мої обов’язки входить підготовка сесій районної ради: вся документація, проекти рішень проходять через мої руки, відтак обробляються апаратом райради. З головою районної ради Віталієм Володимирович ми хочемо зробити щось корисне для Виноградівщини. Та для того, аби робити конкретні справи, треба перш за все вивчити загальну картину соціально-економічного стану району. Тепер їздимо районом, навідуємось у сільські ради, школи, дитсадки та амбулаторії і цікавимося наболілим. На жаль, багато сільських рад мають проблеми із оплатою зарплатні працівникам, оскільки дохідна їх частина дуже мізерна. Стан будівель соціально-освітніх закладів також бажає бути кращим. Наразі в районі 7 сільських рад є самодостатніми, 7-8 взагалі не мають грошей на зарплату, а решта – ледве виживають. Вважаю, що дисбаланс місцевих бюджетів пов’язаний з несправедливим розподілом доходів місцевих бюджетів, зокрема – акцизного податку. Так, до прикладу, Вилоцька селищна рада, на території якої 8 АЗС, є матеріально забезпеченою, а сусіднє Нове Село ледве виживає.
– Ви чимало подорожували розвиненими європейськими країнами, бачили, як там живуть люди. Їх досвід намагаєтесь запозичити для рідної Виноградівщини?
– Дякуючи моїм друзям, я дійсно бував у багатьох країнах Європи. Так, торік їздив у Брюссель, де був у парламенті, часто їздимо в Німеччину, був у Словаків, Франції, Люксенбурзі та Сербії. Маю з чим порівнювати і черпати досвід. Поїздка за кордон змінює світогляд людини, робить його ширшим. На дружніх відносинах багато що можна побудувати. Ті партнери, з якими ми співпрацюємо, хочуть і можуть допомагати Україні і, зокрема, громаді Виноградівщини. Із цих закордонних поїздок можна черпати багато корисного та втілювати у життя в нашому районі.
– Над якими соціально та економічно важливими питаннями працюєте наразі?
– У першу чергу це – дороги. Є і найболючіші об’єкти Хоспісу та полігону «АВЕ Виноградово». Відомо, що в комунальному підприємстві «Агенція місцевого розвитку Виноградівщини» відбулася зміна керівництва. Наразі шукаємо шляхи вирішення проблеми будівництва Хоспісу. З обласного бюджету кошти на закриття цього об’єкту виділили, на черзі – фінансування з районного бюджету. Ми маємо його добудувати і здати в експлуатацію до кінця цього року, щоб зберегти репутацію перед європейськими партнерами. Доки тривають перевірки, будівельні роботи призупинено.
Щодо будівництва сміттєпереробного полігону, та відомо, що депутатами попереднього скликання було визначено місце в урочищі «Туркогат». Але, як і кілька років тому, знову є супротив з боку депутатів різних рівнів та місцевих громад Боржавського, Букового та Широкого. Нещодавно збиралася робоча група. Було прийнято рішення, що АВЕ чи інша компанія має наглядно презентувати проект, аби люди бачили, як цей об’єкт буде виглядати і що конкретно робитимуть з побутовими відходами. Якщо будуть проводити лише захоронення, громада не дозволить.
– Ви балотувалися в депутати районної ради від провладної політичної сили – Блоку Петра Порошенка «Солідарність» у своєму рідному селі.
– Так, я народився і проживаю в Чепі. Саме тут балотувався в депутати і безперечно, потреби моїх виборців для мене є пріоритетними. Зокрема в моїй рідній школі треба замінити старі вікна на енергозберігаючі металопластикові, зробити внутрішні вбиральні. Водночас я є заступником голови федерації футболу і активно займаюся спортом, двічі на тиждень бігаю на стадіоні. Саме тому мені хочеться виконати доручення футбольної громадськості села щодо будівництва у нашому селі сучасного спортмайданчику із штучним покриттям. Є підприємці, котрі виявили бажання підтримати цей проект. І одне з найболючіших актуальних проблемних питань не лише Чепи, а й всього району – плачевний стан доріг. Тож працюємо і в цьому напрямку.
– На Вашу думку, чи відчувається конфронтація між політичними силами у районній раді?
– Ситуація напружена. Аби не було жорстких протиріч, ми з головою райради Віталієм Володимировичем обговорюємо проекти рішень з політичними фракціями, депутатськими комісіями, погоджувальною та координаційною радами. Так, приміром, були суперечки щодо питання плати за харчування у школах району учнів 1-4-их класів. Позаяк у бюджеті існують фінансові проблеми, ми все ж знайшли кошти на співфінансування: якщо раніше батьки сплачували по 220 грн. за одну дитину, то зараз їм треба викласти 110 грн. На мою думку, ми все ж знайшли оптимальне рішення цього питання. Звісна річ, опоненти хотіли 100%. Я б теж так хотів, але грошей у районному бюджеті не вистачає.
– Чула, що Ви полюбляєте полювати. Це захоплення вважається елітним.
– Я вступив в УТМР 10 років тому, ще не будучи на керівній посаді. З 2007 року є головою Чорнотисівського колективу, в якому нараховується 30 мисливців. Полювання на кабана, зайця та фазана для мене – це змістовний відпочинок у колі цікавих людей. Маю трофеї. Практично вільних вихідних у мене не буває, оскільки восени та взимку йду на полювання, а навесні та влітку відвідую футбольні баталії за участі ФК «Севлюш» та районного чемпіонату. Оці дві мої захоплення дають змогу розслабитися після напруженого робочого тижня і провести приємно час.
Розмовляла Наталія Кобаль
