Того дня Виноградівський державний коледж гостинно відчинив двері перед учнівською молоддю, з числа якої навчальний заклад очікує на своє нове поповнення. Просторий актовий зал ледь уміщував учнів випускних класів зі шкіл міста та району. Найперше до майбутніх абітурієнтів звернулася в.о. директора коледжу Цветана Ісак. Вона ознайомила юних гостей з неповторною історією і насиченим сьогоденням навчального закладу та з цікавим студентським життям, а наприкінці свого виступу підсумувала: «Навчання в нашому коледжі дасть вам змогу отримати не тільки диплом для подальшої роботи на різних підприємствах, але й базу для продовження навчання у вищих навчальних закладах, зокрема, Мукачівському державному університеті, а роки, проведені в стінах нашого коледжу, запам’ятаються на все життя».
В програмі Дня відкритих дверей були передбачені зустріч із керівництвом коледжу, виставка творчих робіт студентів, екскурсія по корпусу та ознайомлення з напрямами підготовки та дев’ятьма спеціальностями, які ліцензовані в коледжі. А відтак сценою актового залу заволоділи студенти. Їхні виступи чергувалися з презентацією професій, затребуваних на ринку праці, котрі можна опанувати у Виноградівському державному коледжі. Переглядаючи слайди, юні гості мали змогу переконатися, що студентське життя тут дійсно «вирує і гуде, як у вулику», а шквал ідей втілюється в реальність, як і ті нескінченні можливості, які надає навчання в цьому навчальному закладі. Приміром, дівчата, які здобувають спеціальність «Швейне виробництво», ніби на справжньому подіумі, демонстрували показ колоритних моделей сучасного етнічного одягу. Радо сприймали гості коледжу й вокальні та танцювальний виступи студентів.
Проводячи День відкритих дверей, коледж за доброю, вже усталеною традицією робить ставку на профорієнтаційну роботу. А ведучі заходу, звертаючись до майбутніх вступників, тим часом казали: «Скоро ви зможете гордо сказати: «Я – студент! Віримо, що тут, у коледжі, перед вами розкриються нові горизонти, ви побуваєте на островах необізнаних ще вами наук і через чотири роки незчуєтеся, як стоятимете на порозі нового життя».
Ганна КОБАЛЬ
