Про те, що багато наших землячок знаходять віддушину у занятті рукоділлям або сучасним прикладним мистецтвом відомо вже не перший рік. А особливо, відколи вони об’єдналися у мистецьку організацію «Виноградівські пацьорки». Також активно спілкуватися майстриням-рукодільницям допомагає мережа інтернет. Тут можна дізнатися про справжні дива, які створюються ніжними жіночими руками. Одна з таких технік печворк – здавалося б, доволі замислувате і незрозуміле слово, хоча в перекладі воно означає клаптикове шиття. Про цей вид рукоділля знали ще наші давні предки і активно користувалися ним. Виготовляли теплі різнобарвні ковдри і покривала з клаптиків тканини, які прошивали вручну.
Чарівну майстриню з Виноградова Наталію Бронзей теж захопила така цікава техніка. В світовій мережі про неї жінка дізналася багато корисної інформації. Вразило, що печворк існував ще у вісімнадцятому столітті, а зараз про нього відомо по всьому світі.
Як це не банально прозвучить, але саме відколи три роки тому пішла в черговий декрет, з того часу й розпочалася її творча діяльність. Адже саме під час перебування у відпустці по догляду за дитиною у матусь з’являється час проявити свої ще не відкриті таланти.
Для найпершої спроби пригодилися старі джинси чоловіка, які шкодувала викинути, адже тканина якісна. Так з’явилася перша сумка для дитячої коляски (завжди для прогулянки потрібно дитині взяти якісь речі). З того часу рукоділля все більше затягувало в свої тенета.
Вважають рукоділля печворк легким. Що може бути простішим, ніж зібрати клаптики і зшити між собою. Але, щоб виріб виглядав красиво чи вписувався в ваш інтер’єр, потрібно вміти поєднувати кольори, розраховувати мітки, щоб створити необхідний візерунок. Та найголовніше в печворку – це мати натхнення, з яким і створюється копітка робота, що не терпить відхилень ні на міліметр.
Також виявилося, що заняття це вже й не з таких дешевих. Бо є дуже дорогі дизайнерські речі, виготовлені у цей спосіб. Зараз для цього сучасними майстрами розроблені спеціальні тканини – американська бавовна, японський сатин, крепдешин, штапель. Але Наталія жартує:«Знаєш, ми люди прості, але надзвичайно винахідливі, бо в засіках маємо чимало цікавого, з чого можна дуже багато файного зробити». Та вона мені щиро зізналася, що, хоч за освітою є інженер-конструктор швейного виробництва, але шиттям одягу не любить займатися. Адже клієнти бувають примхливі і вибагливі, а кожному вгодити важко. Інша справа печворк. Коли вона зайнята улюбленою справою, відволікається від всього поганого. Сумки, ранці, косметички, гаманці, покривала саме те, що є справжньою заспокійливою терапією для душі, те, що суцільно її поглинає, а ще піднімає настрій, бо кожен виріб – це справжній подарунок і дуже індивідуальний. Наталя зізналася, що творчість їй приносить надзвичайне задоволення. Вона перестала гнатися за кар’єрою, адже зрозуміла, що справжнє щастя жінки – її діти. До слова, майстриня багатодітна мама трьох чудових дітей, котрі надихають її творити, а головне насолоджуватися життям і бути завжди у прекрасній формі.
Свої вироби охоче дарувала рідним, друзям на свята і розуміла, що всім надзвичайно подобаються ці ексклюзивні речі. А ще з’ясувалося, хобі може приносити й непоганий прибуток у сімейний бюджет. Тож вона охоче приймає замовлення і ділиться з оточуючими своєю дивовижною клаптиковою красою, яка є справжнім мистецтвом.
Любов ТОКАЧ
