Городянку Наталію Маслову у місті добре знають як досвідченого фармацевта, адже цій галузі жінка присвятила понад чотири десятки літ. Була заступником завідувача центральної районної аптеки, а останні роки очолювала 133-ю аптеку, що на території райлікарні. Хоч зараз Наталія Юріївна вже не працює, та без діла не сидить. Вона є прекрасним прикладом того, що на пенсії життя тільки починається. Головне – обрати заняття до душі. Наша героїня знайшла себе в лялькарстві. – Вперше я побачила, як виготовляє ляльок моя невістка, тож вирішила і собі спробувати це заняття, аби не нудитися, сидячи вдома. Стимулом стала внучка, адже більшість робіт шию саме для неї. Спочатку робила вальдорфські ляльки, схеми дивилася в Інтернеті. Зараз кожна лялька – витвір фантазії. Загалом, коли починаю шити, ніколи не знаю, якою вона вийде. Це суцільна імпровізація. Образ народжується в процесі виготовлення. Беру просту бавовняну тканину, у тілесний колір фарбую натуральним чаєм. Наповнювач – синтепон та холофайбер. Виготовлено їх винятково з натуральних матеріалів, а тому ними цілком безпечно можуть гратися діти. За день можу зробити одну ляльку. Вже потім вбрання підбираю до образу. Найбільше часу забирає саме одяг: викроїти і зшити оті маленькі деталі наряду та взуття, попришивати ґудзики, оздобити, аби виглядало красиво та стильно… Для деяких вбрання в’яжу спицями чи крючком. Перші ляльки шила вручну, а потім вирішила – на машинці і швидше, і легше. Це досить трудомісткий і копіткий процес.
Хист до рукоділля Наталія Маслова відшукала в собі не тепер. У важкі роки, коли був дефіцит усього, шила одяг, сама робила викройки, в’язала. Особливо багато одягу виготовляла для сина, навіть джинси йому шила. Виготовляла і браслети шамбала з намистин. Зараз у її творчому доробку чимало казкових персонажів: мавпа, жирафа, балерина, ляльки товстоніжки, фея – берегиня дисків. Дід Мороз із Снігурочкою, баба з дідом та внучка, українка з українцем, циганка, хлопчик з машинкою в ручках… Та мою увагу найбільше привернули гномики, які наче в лісі, зручно розташувалися поміж квітами у вазонах, якими господиня оздобила помешкання. Їх унікальність у різноманітності: у кожного чітко виражені риси обличчя з відображенням власного характеру – один напрочуд серйозний, інший весело посміхається, а отой, у синіх штанях, дивиться сердито, незадоволено, на обличчі іншого читається спокійна байдужість до всього, що відбувається довкола…Має майстриня і улюбленців, та їх відправляє до Львова найріднішій – онучці. Зараз Наталія Юріївна планує опанувати ще одну технологію пошиття ляльок – дряпіенс або текстильні Барбі. Вона набагато складніша, адже ці ляльки – наче моделі, з витонченою жіночою фігурою та звабливими формами і у вишуканих модних нарядах.
М’яка іграшка з натуральних матеріалів зроблена власноруч, зберігає тепло рук майстрині, бо ж у кожну з них Наталія Юріївна вкладає часточку тендітної жіночої душі.
Наталія ШАРКАДІ
