Вийшла в світ перша книжка берегівської вчительки-мовниці Василини Кордонець. Її презентація відбулася у міській раді за участі мера Золтана Бабяка, управління освіти та колективу колишньої гімназії (нині ліцей «Платан») відповідно на чолі з начальницею Едітою Бабяк та директором Володимиром Кенийзом.
…Для довідки: якраз десь сорок років знаю цю талановито-мудру, на диво просту, скромну та вельми плідну в поезії філологиню Василину Кордонець (у дівоцтві Іванина). Познайомив нас тодішній кореспондент районного радіомовлення Василь Кіш, теж за фахом український словесник. Вона, себто Василина Михайлівна – колегиня моєї дружини, учителька української мови та літератури доньки й сина, дітей численних друзів, знайомих, містян. Цікаво те, що працювати починала в славнозвісній ЗОШ № 1, а чоловік-вінничанин Анатолій усе своє свідоме життя навчав юнаків і дівчат укрмови у Яношівській (угорській) загальноосвітній школі. Обоє – випускники філфаку УжНУ 1979 р. І, що сутттєво, ми з авторкою презентованого лірично-душевного 100-сторінкового поетичного видання, яке вийшло друком у івано-франківській «Симфонії форте» тиражем 100 примірників, понад 11 років разом працювали в редакції міської газети «Берегово»: я очолював цей комунальний часопис-тижневик, а пані Василина допомагала в коректурі (за згодою), тобто була і свіжою головою, і літпрацівницею, і такою собі творчою консультанткою газетярів фактично в одній особі. Приємно констатувати, що саме їй, «ходокині» з «міжгірських» гірських долонь, яка волею долі, як було сказано вище, після Ужгородського університету опинилася в «берегівських міських долонях», випала честь першою презентувати поетичну збірочку «На білому камени…» з так званої «Програми розвитку культури та мистецтва тергромади на 2023 рік». Звісно, з часом будуть нові автори, нові презентації нових віршованих збірочок, але ця для освітянки-мовниці, для мешканців Берегівської ОТГ стане дебютною.
На міськгромадівську презентацію цього поетично-симпатичного фоліантика мене осібно запросила заступниця начальниці управління освіти та культури Оксана Радик. Тут також довідався, що берегівські літератори щорічно ділитимуться своїми доробкам, внутрішнім світлом у такій вдало названій серії книг, якою є «На білому камени».
На власній презентації слово мала авторка, яка повела мову про те, як прийшла у поетичну літературу, як «оре» своє ще «незоране» поетичне поле, де друкувала свої перші вірші, чому книжку назвала «На білому камени» тощо. Почергово ведуча Оксана Кобзєва надавала слово присутнім, зокрема, ліцеїсти розповідали вірші, дякували вчительці за неповторні та безцінні уроки з рідної мови, а співачка Людмила Огар своїм чарівним голосом наповнила велику міськрадівську залу, яка цього дня жила високою поезією. Були й інші усні відгуки, найперше про її творчість за «останніх п’ятдесят літ» з імровізованої сцени мовила згадувана Оксана Радик з міськуправління освіти та культури, директор ліцею Володимир Кенийз, художниця Ярослава Катран, керівниця бібліотечної отегешно-комунальної мережі Єва Варга й інші. Василина Кордонець не тільки золота медалістка Міжгірської СШ №1, але й старанна студентка-активістка філфаку УжНУ, де свої зусилля зосереджувала на науково-дослідницькій літературознавчій роботі, виступала на конференціях, закінчила навчання з відзнакою, готувалася до вступу в аспірантуру. Але… Що далі? Це теж цікаво. Чому перед ними (подружжям Кордонців) постала периферійна Берегівщина, а не викладання в університеті, інші кандидатські чи професорські максимуми? Аби самому про все не переповідати, варто біографічне «На творчій стежині» прочитати, де чимало цікавого з життя авторки гімну Берегівського ліцею «Платан», лауреатки обласної педагогічної премії імені Августина Волошина, учасниці фінального етапу Весукраїнського конкурсу «Учитель року» тощо. У цьому ж переліку книжки, яка складається з трьох розділів («Срібне сяйво Карпат», «Тенета часу» та «Переклади» – з угорської, зі словацької, з болгарської та польської мов) – вступне слово «Дослухатися до голосу серця» голови Закарпатської обласної організації Василя Кузана, а також «Барви поетичної палітри» Ярослави Павличко й «Започатковано берегівську літературну серію» Едіти Бабяк. Звісно, не можна не згадати невеличку, але публіцистичну передмову міського голови Золтана Бабяка «Ділитися внутрішнім Світлом» тощо.
Коли я поцікавився, які враження від свята першої книжки, Василина Михайлівна з притаманною їй щирістю та добротою зазначила: мало було презентаційного часу, бо так про поезію, особливо в наш воєнний час, хотілося сказати більше, розкрити роль слова в боротьбі з ворогом-рашистом, подякувати всім тим, хто доклав зусилля, аби книжка «На білому камени» за авторства «яскравої сакури в Карпатах», бо саме так поетку порівняв згадуваний спілчанський лідер краю В. Кузан. Віриться, що вона запросто може поповнити ці письменницькі ряди. Так воно, очевидно, й станеться. Навіть якщо доведеться видати ще одну книжечку. А нашій педагогині з творчо-поетичним духом у серці – це абсолютно не вага, така «ноша» їй точно під силу…
Михайло ПАПІШ
