Щороку 12 травня у світі відзначають День медичної сестри. Ця професія – символ милосердя і доброти, недарма в народі її обраниць ласкаво називають сестричками милосердя. Зазвичай обирають цей фах люди виключно гуманні і добрі, щирі і привітні. Саме такою є наша героїня Мирослава Симканич із Виноградова. Навіть ім’я у цієї чарівної дівчини красиве і наділяє її великою кількістю позитивних якостей, що означає «мирна та славна»…
На роботу у Виноградівську лікарню вона прийшла сім років тому після закінчення Хустського медичного коледжу за спеціальністю «Сестринська справа». Увесь цей час працювала медсестрою у кабінеті УЗД. Віднедавна її перевели до сімейної лікарки КНП «Виноградівський ЦПМСД» Надії Теслевич-Клантюк. Дівчина одразу знайшла спільну мову з досвідченою колегою, намагається бути їй справжньою помічницею на прийомі.
«У свою професію я прийшла, можна сказати, випадково. Ніколи не мріяла бути ані лікарем, ані медсестрою. У нашій родині медиків немає, хіба що двоюрідна сестра, за роботою якої могла спостерігати, – розповіла дівчина. – Мама працює в санаторії «Орлине гніздо», а тато, як переважна більшість наших чоловіків, їздить на заробітки. Після закінчення дев’ятого класу міської ЗОШ №1 я вирішила продовжити навчання у якомусь фаховому закладі. Вибір був невеликий – або наш Виноградівський коледж МДУ, або медичний у Хусті. В останньому мені сподобалося більше: і гарна будівля, і приємна атмосфера, яка там панувала. Тож вирішила, що буду навчатися саме тут. Головною причиною мого вибору було бажання допомагати. Крім того, завжди подобалися люди в білих халатах, тому що медична сестра одразу у всіх асоціюється з охайністю і чистотою, а також відповідальністю і турботою».
До речі, ці професійні навички довелося їй проявляти, коли свого часу піклувалася про рідного дідуся. Адже хворі – вони немов малі діти, за якими весь час треба наглядати. Буває, що пацієнт охоче ділиться з медсестрою своїм найсокровенним. Тоді потрібно побути інколи і в ролі психологів. Слова підтримки дають пацієнтам віру у перемогу над хворобою, допомагають боротися з недугою.
Нині молодому фахівцю довелося трохи відкоригувати свої професійні навички і вміння. Вона дуже відповідально поставилася до теперішньої роботи і охоче навчається новому.
«Фактично програма в нас така ж сама, лише УЗД відноситься до діагностики і ми тільки погашаємо направлення, з якими приходять до нас пацієнти, – ділиться Мирослава. – А тут роботи трохи більше і вона складніша, бо потрібно вміти і створити направлення, і погашати його, і вміти створювати взаємодії. Та все ж я вже маю певний досвід, тому стараюся швидко все надолужити».
Крім основної роботи, має Мирослава Симканич іще захоплення для душі – зацікавилася випіканням тортиків. Каже, що це фактично перші спроби.
«Мені подобається сам процес цієї справи, – говорить дівчина. – Поки що роблю це для своїх близьких, бо ще є чому вчитися. Але завжди отримую неймовірне задоволення, коли моя випічка подобається».
Любов ТОКАЧ
