Для кожного з нас, у кого є домашні улюбленці, дуже важливо підібрати правильний корм, який буде не тільки смакувати котикам та собачкам, а й збагатить їх організм корисними вітамінами та мікроелементами для доброго здоров’я. Мої, до прикладу, полюбляють сухі та вологі корми торгової марки «Пан кот» та «Пан пес», які виготовляють у Великих Ком’ятах. Я вперше завітала на завод, де директор ТОВ «Харчові технології Закарпаття» Андрій ХРИПТА провів мені екскурсію виробничими цехами, де «кипить» робота. Завітали у лабораторію, де дівчата якраз проводили на сучасному обладнанні аналіз зерна. Саме тут перевіряють хімічний склад усіх кормів, бо саме від них залежить якість продукту і репутація підприємства в цілому.
– Наше товариство спеціалізується на випуску кормів для домашніх тварин. Лінійка виробництва досить розширена: більше 30 видів сухих і понад 20 видів вологих кормів. Хоч виробництво повністю автоматизоване сучасним обладнанням, та без людей – ніяк. Тож на підприємстві працевлаштовано понад 100 осіб. Розвинули і логістику, аби безперешкодно поставляти корм замовникам не лише України, а й закордонним партнерам.
– 2021-ий, що минає, для вашого підприємства є святковим, адже торгова марка «Пан кот» та «Пан пес» уже 15 років на ринку України. Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося і чому заснували виробництво не в місті, а саме у Великих Ком’ятах?
– Цією діяльністю (виготовленням кормів для тварин) я почав займатися у 2003 році у місті Сімферополі (Автономна республіка Крим). Саме там проживав знайомий, котрий у орендованому складі намагався виготовляти корм. Я приєднався у жовтні 2003 року. Ми були першим підприємством в Україні, котре виготовляло pet food. Навіть в інститутах не вивчали технологію виготовлення корму для тварин. Тож у нас не було ні технологій, ні обладнання, ні знання, ми не мали фахівців, котрі б володіли технологією виробництва. Довелося залучати фахівців з різних інститутів нашої держави та країн ЄС. Під час перших спроб виходив корм низької якості. У 2006 році почалися складнощі з приміщенням. Я мав бажання створити робочі місця у селі, звідки я родом. Тому у кінці серпня ми звідти переїхали. Орендував консервний завод і розмістив там перевезене з Сімферополя обладнання. У 2008 році залучили фахівців з Європи – Угорщини, Франції, Словенії, Польщі… На той момент на підприємстві працювало 3 людей – я, Іван Петришко та Володимир Повшик (зараз він мій заступник). У серпня 2008 року, завдяки французьким технологіям, ми почали виготовляти корм достатньо високої якості. Відповідно, збільшився і попит. Тож гостро постало питання розширення виробництва. Інтенсивно почали шукати в різних країнах обладнання. Знайшли виготовлене у Китаї за американськими технологіями. У вересні 2012 запустили новий, сучасний цех, знайшли постачальників якісної сировини, тож працюємо відтоді без зупинок. Звісна річ, аби втриматися на ринку, потрібно завжди розвиватися і вдосконалювати виробництво, розширювати асортимент. Тож у 2018-му ми запустили лінійку вологого корму на сучасному німецькому, французькому, японському, англійському та австрійському обладнанні. Якщо сухі корма виготовляють переважно чоловіки, то вологі – жінки. Наразі ведемо перемовини з нашими французькими партнерами, щодо закупки обладнання для ще одного цеху вологих кормів. Тут працевлаштуємо ще більше жінок, адже, як показує практика, їм важче знайти роботу.
– Цікавить, чому саме назви «Пан кот» та «Пан пес» обрали для корму домашнім улюбленцям?
– Прагнув, аби назва була максимум українською, аби бути впізнаваними на закордонному ринку. А яке слово, окрім «пан», ідентифікує українця? Та й до своїх улюблених тварин – котів та собак – українці ставляться, як до головних в домі, як до панів.
– Андрію Івановичу, скажіть, будь ласка, де саме найбільший ринок збуту вашої продукції?
– Спочатку реалізовували продукцію виключно в Автономній республіці Крим та Донецьку. Після анексії Криму у 2014-му році ми почали реалізовувати її по всій Україні. З 2010 року маємо контракти з країнами СНД, а через 4 роки – державами Європейського Союзу (Угорщина, Словакія, Литва). Зараз підписали ми угоду з Ізраїлем, Арабськими Еміратами. Щороку географію розповсюдження продукції розширюємо. Наразі ведуться перемовини з деякими європейськими країнами.
– Наскільки конкурентоспроможне ТОВ «Харчові промисловості Закарпаття»?
– За потужністю ми другі в Україні. Перший – Львівський завод. Конкуренція на ринку pet food дуже велика. Покупці перевагу віддають тим, хто пропонує кращу якість і сервіс. Саме конкуренція стимулює нас покращувати технології, відшліфовувати якість, випускати нову продукцію… Модернізація – це перманентний процес.
– З яких інгредієнтів виготовляєте корми?
– Вологі корми вготовляємо з риби та м’яса. Сухі корми – з високоякісного м’ясо-кісткового борошна, з відбірних зернових злаків, з ягнятини, курятини та риби, з високоякісних жирів та вітамінів… Наші технологи дбають, аби до складу кормів входило все необхідне для збалансованої годівлі тварин.
– Яка переважно вікова категорія працівників товариства?
– Десь 80% – молодь віком до 40 років, 15% – до 48 років. Часто нам відправляють на практику студентів. Перспективних молодих людей, котрі гарно вчаться в школі, ми також направляємо на навчання у виші за рахунок підприємства. На виробництві проводимо навчання безпосередньо на робочому місці. Насправді мені дуже пощастило з колективом: люди швидко вчаться і дуже працьовиті. Зі свого боку ми створюємо для них максимально комфортні умови. Дуже важливо, щоб люди хотіли працювати і йшли на роботу, як на свято. Є чимало планів та задумів: розширити виробництво, аби працевлаштувати набагато більше людей, збудувати для односельчан зону відпочинку, а для молоді – спортивні майданчики, звести біля заводу притулок для покинутих котів та собак… Тож роботи – непочатий край.
Наталія Кобаль
