Світлана Черничко працює акушер-гінекологом у Виноградівській лікарні вже понад 11 років. Досконало володіючи українською і угорською, лікарка легко знаходить спільну мову з пацієнтками будь-якого населеного пункту нашого прикордонного двомовного району. Світлана розповіла, як використовує українську мову в професійній діяльності та як мову вивчають її діти.
Я народилася і виросла в угорськомовному селі Нове Село. Проте середню освіту здобула у Виноградівській ЗОШ №4, де до четвертого класу навчання велося російською, а після проголошення Незалежності України – українською. Мої батьки навчалися у Москві, там познайомилися і одружилися. Батько родом із Дніпропетровська, тож у дитинстві спілкувався зі мною російською та українською. А дідусь та бабуся по маминій лінії говорили виключно угорською. Оскільки батьки працювали у райкомі (теперішня райдержадміністрація – авт.), їм зручніше було возити мене до школи у місто. Нині я з родиною мешкаю у селищі Вилок, звідки родом мій чоловік.
Ще в дитинстві вирішила для себе: «Виросту – стану лікарем». Спеціалізацію обрала згодом – під час навчання у виші. До слова, у шкільні роки навчалася у Виноградівській ДШМ ім. Б. Бартока. Основним інструментом була скрипка, додатковим – фортепіано. Я мала успіхи, на конкурсах займала призові місця. Викладачі агітували вступати до консерваторії, та я не зрадила дитячій мрії стати лікарем. Тож вступила до Івано-Франківського медичного університету. Про свій вибір анітрохи не шкодую, бо люблю свою роботу, своїх пацієнток. За кожну з них несу відповідальність. Тим паче, що працюю переважно з вагітними. Завжди, коли до мене звертаються жінка чи молода пара, насамперед рекомендую комплексне обстеження майбутньої мами. На жаль, усвідомлення про те, що «я відповідаю за своє здоров’я» поки що є не у всіх. Тому закликаю дбати про себе і приходити до лікаря для превентивного огляду чи на фахову консультацію. Важливо і здорове харчування, фізкультура, бо ж рух – це життя. А ми часто, сидячи за гаджетами, інколи навіть кліпати забуваємо.
Знання двох мов дуже допомагає мені в роботі. Коли на прийом приходить жінка з прикордонної глибинки, яка погано говорить українською, без вагань починаю спілкуватися з такою пацієнткою угорською. Жінки завжди хвилюються у кабінеті будь-якого лікаря, а коли ще й треба уважно підбирати слова через погане знання мови, це значно ускладнює порозуміння. Так, часом, важче поставити діагноз і практично неможливо заспокоїти, пояснити правильний алгоритм дій під час лікування. У мене ж таких бар’єрів не виникає взагалі.
З чоловіком ми одразу домовилися, що з нашими дітьми я буду розмовляти українською, він – угорською. Старшому сину вже 10 років, вчиться, як і я, у міській ЗОШ №4, а молодший йде в перший клас. Ми з чоловіком працюємо у Виноградові, тож нам зручніше возити їх спочатку у садок, а тепер до школи у райцентр. Наші хлопці вільно розмовляють двома мовами, але перші три роки, зізнаюсь, були складними: вони часто плутали мови. Ось, до прикладу, старший часто починав речення українською, а закінчував угорською. Тоді я перекладала йому його українською і навпаки. А от читати самостійно навчився з титрів, дивлячись мультфільми на угорських телеканалах. Знаючи англійську, це йому легко далося, тільки питав правильне прочитання звуків зі значками, або ж і сам здогадувався, оскільки розмовляє угорською все своє свідоме життя. Якщо є можливість навчити дитину розмовляти твоєю рідною мовою думаю, варто це зробити. Адже, і приказка така є: чим більше людина знає мов – тим вона багатша, бо у світі не пропаде.
Нерідко, навіть знаючи українську, учні бояться насмішок від своїх співрозмовників щодо неправильної вимови чи недоречно вжитого слова. Крім цього, варто розуміти, що кожна дитина потребує індивідуального підходу у процесі вивчення української мови, адже рівень знань учнів у межах одного класу може суттєво відрізнятися.
«Усі діти різні, у всіх різні шляхи засвоєння матеріалу. Тому для вчителя важливо підібрати такий спосіб подачі матеріалу, який клас сприйме найкраще. Наприклад, в одному сьомому класі учням краще дається робота з таблицями та підручниками, а інший краще сприймає матеріал через форму гри чи відео. Але не забуваймо і про того, хто відстає у навчанні, позаяк рівень його знань української дуже низький. Одні вміють вільно висловитися, правильно побудувати речення й дати чітку відповідь, інші взагалі не розуміють самого запитання, адже у них елементарно відсутній словниковий запас. Для таких учнів варто підбирати особливу програму, яка буде спрямована на вивчення словесної бази, а не граматики. Звичайно, усі ми різні, але об’єднує нас одна держава – Україна. І одна державна мова – українська», – коментує вчителька української мови та літератури Виноградівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Жігмонда Перені Олеся Нюл.
«Викладання української мови в угорськомовній школі – це складний процес, що вимагає від учителя бути своєрідним «універсальним солдатом», який може мотивувати учня, цікаво та вичерпно подати навчальний матеріал, бути актором, психологом, а інколи й гумористом. Загалом вивчення української мови в угорськомовній школі займає 20% всього навчального процесу. Учителі не розмежовуються у викладанні за ланками (початковою, середньою чи старшою): починають з першого класу і ведуть аж до одинадцятого», – додала пані Олеся.
Також вчителька брала участь в Літній академії для вчителів у школах із мовами викладання національних меншин проєкту «Навчаємося разом». Там дізналася чимало інтерактивних вправ та ігор, які набагато ефективніші при засвоєнні матеріалу, ніж традиційні методи, ще й учні їх просто обожнюють: «Літня Академія – це чудова можливість для вчителя поділитися своїм досвідом, а також поповнити свою скарбницю знань цікавими інтерактивними вправами, які стануть у пригоді на уроці. Окремі ігри спрямовані на запам’ятовування учнями матеріалу на слух, а також на згуртованість та командну гру (наприклад, гра «Карета»). Інші ж розвивають комунікативні та організаційні здібності, покращують навички самоменеджменту та лідерських якостей. Так, через елементи гри на уроці учню легше сприймати й відтворювати нову інформацію, і робота вчителя стає ефективнішою».
Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Наталія КОБАЛЬ
