Згідно традиції нашого закладу, в червні, коли вже тепло, директорка школи Наталка Павлівна Шкіря організовує для нас краєзнавчі подорожі. Свого часу учні нашої школи (а деякі вже давно закінчили її) підкорили всі вершини двотисячники українських Карпат. Це і Говерла (2061 м над рівнем моря), і Бребенескул (2035), Піп Іван Чорногірський (2022), Петрос (2020), Гутин Томнатик (2017), Ребра (2001 м). Побували і на найвисокогірнішому озері льодовикового походження Бребенескул, Несамовитому, озері Липовецькому (вулканічного походження), Синевирі (загатного) тощо. Об’їздили з директоркою і одночасно вчителькою географії та біології всю Закарпатську область. Побували «в гостях» у всіх середньовічних замках та палацах краю.
Цього разу ми поїхали на водоспад Лумшори, що на Перечинщині. Полюбувалися природними та антропогенними ландшафтами. Також ми відвідали місце падіння метеориту поблизу с. Княгиня, що на Ужгородщині. Це урочище Чорні Млаки, що знаходиться біля українсько-словацького кордону. Метеорит впав 9 червня 1866 року і був найбільший зі знайдених в Європі. Його назвали «Княгиня» – за місцем падіння. У 104 музеях світу знаходяться частинки цього метеориту. Найбільші шматки є в Будапешті та Відні, а ще 50 кг – в метеоритній колекції Російської академії наук.
Наталка Павлівна нам розповіла, що в 1892 році це місце відвідав відомий французький романіст, автор «15-річного капітана» Жуль Верн. До речі, про даний метеорит він згадав у своєму романі «Таємниче місце в Карпатах».
До місця падіння метеориту ми йшли лісами, безлісими ділянками, долаючи підйоми та спуски 12 км в один бік і стільки ж у зворотному напрямку. Отже, всього 24 км. Нас також супроводжували вчителька історії Ярослава Генадіївна Стець та викладач англійської мови Олена Ігорівна Муравйова.
Повернувшись, ми стомлені посідали в автобус, яким керував водій Іван Петрович Плиска. Але були вражені тим, які чудові місця є в нашому рідному Закарпатті. Не потрібно для цього за кордон їхати. У нас теж можна гарно відпочити було б лише бажання. Чим більше ми подорожуємо Закарпаттям, тим більше захоплюємося ним. Дійсно, не можна любити те, про що не знаєш. Ми горді за свій край. Потрібно робити все, щоби зберегти його наступним поколінням.
Отак завдяки Н. П. Шкірі на практиці ми вивчаємо географію. На жодному предметі стільки не стомлюємось і не потіємо, скільки на цьому. Хтось скаже, а хіба не можна було б в інтернеті полюбуватись цими чудовими місцинами. Звичайно, можна. Але, на нашу думку, краще попотіти та оздоровитись, отримати дозу адреналіну, ніж пасивно переглядати інтернет. Отож, подорожуйте, насолоджуйтесь, вивчайте і не пошкодуєте.
Кароліна СТЕЦЬ, Вікторія ЧАБРУН, уч. 7 класу Пушкінської ЗОШ І-ІІ ст.
