8-березневі ритуали в україських школах. День боротьби жінок за рівні права чи квітково-шоколадний час

Свято квітів, весни та краси. Листівки у вигляді вісімок, знижки в подарункових магазинах, багато квітів та смаколиків, ось як виглядає день 8 березня в Україні сьогодні. Попри те, що міжнародний день жінок – державний вихідний, навколо цього свята щороку точиться чимало дискусій.
Щороку напередодні 8 березня активізуються інформаційні кампанії про те, що це не свято весни і ніжності, а день боротьби жінок за рівні права. Розповідають про історію боротьби за рівність чоловіків і жінок та про реальне становище жінок в сучасному світі загалом, і в Україні зокрема. Позаминулого року в соціальних мережах з’явилася ініціатива #безмімоз, де жінки і чоловіки пропонують відмовитись від стереотипного сприйняття цього дня як свята квітів та подарунків. 8 березня в українських містах відбувається «Марш жінок» – феміністична ініціатива, яка об’єднує активісток, представниць громадських організацій та всіх небайдужих для привернення уваги до викликів, із якими стикаються різні жінки в Україні. Попри все це в нових українських школах досі мають місце архаїчні 8-березневі ритуали.
Мама першокласника Виноградівської ЗОШ №1 Василина Товт розповідає про «шкільний восьмиберезневий психоз»: «Після закінчення школи у мене не було досвіду «традиційного» святкування 8 Березня. У студентському колективі цей день був хіба підставою для чергової вечірки. В родині раніше, бувало, вітали старших жінок — надсилали поштівки чи телефонували. Яким же було моє здивування, коли тепер в першому класі одного з київських ліцеїв, де навчаються мої діти, представники батьківського комітету почали підготовку до святкування 8 Березня у форматі другої половини минулого століття. Це коли чиясь мама із батьківського комітету закуповує подарунки – однакові квіточки (як варіант, листівки чи дрібні сувеніри), потім першокласникам показують, кого із однокласниць треба вітати, і відбувається формальна передача подарунків із рук в руки.
Серед моїх знайомих батьків майже всі стикаються з такими ініціативами в класах своїх дітей. Деякі змирилися з тим, що так є. Хтось просто намагається абстрагуватися від шкільного вчення про свято весни, а вдома дітям самостійно тлумачать його значення. Один тато звертався до керівництва школи своєї доньки, розповідаючи про «недоречність продовження цієї радянської традиції в сучасній українській школі, – каже пані Висилина. – На мою думку, критикувати формат «всі хлопчики одночасно дарують однакові подарунки всім дівчатам» варто також із гендерно-нейтральних позицій. Мовляв, це нівелює сам сенс дарування як прояв щирої уваги/любові/пошани до конкретної людини. Дітям із першого класу демонструють святкування як певну формальність. Учням нав’язують безініціативність, оскільки діти в молодшій школі ніяким чином не включені в процес підготовки до свята, їхня роль зводиться лише до передачі завчасно підготовленого подарунка. І зрештою, таке свято розділяє молодий шкільний колектив за формальною ознакою. Замість того, щоб плекати кожну особистість та міцнити єдність індивідуальностей».

Богдана Павлюк,
студентка ЧНУ імені Юрія Федьковича